П`ятниця, 21.09.2018, 00:48
Ви увійшли як Гість | Група "Гости"Вітаю Вас Гість | RSS

Білоцерківська загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів № 22 Білоцерківської міської ради Київської області

Навігація
Календар
«  Вересень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
Телефон довіри
Посилання
Свята та події
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Нас відвідали
free counters
Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

Наші випускники

Майстер спорту з пауерліфтингу

Шепель Олександр

 

        Кожен навчальний заклад має свою історію, традиції і своїх славних учнів, котрі творять цю історію. Вони – наша гордість, і рівнятися маємо на кого.

Із захопленням спостерігаємо за досягненнями Шепеля Олександра - заслуженого майстра спорту з пауерліфтингу, дворазового чемпіона світу, триразового чемпіона Європи, чотириразового чемпіона України, рекордсмена світу та Європи - випускника БЗШ № 22. Після закінчення школи отримав вищу освіту в Національному університеті фізичної культури і спорту України.

Олександр - дуже медійна особистість: учасник різноманітних популярних телешоу, його обличчя не сходить із обкладинок глянцевих журналів, інтерв'ю з ним публікують найрейтинговіші видання, а Інтернет заполонений всілякими роликами про його спортивні досягнення.

Олександр - людина дивовижна у всьому. Він нічого не приймає на віру, а повинен усе особисто перевірити, ретельно проаналізувати. А найголовніше - він завжди  у пошуках нового. І це цілком зрозуміло. Для того щоб стати незаперечним лідером і бути першим у світовому важкоатлетичному спорті, зробити в ньому грандіозний якісний стрибок, не можна задовольнятися колишнім багажем. Якщо постаратися коротко сформулювати істину успіхів Олександра, то можна сказати так: вона полягає в новій методиці, у новому підході до вирішення конкретних, буденних завдань. Тренування Олександра - це безперервний пошук і постійне заперечення загальновизнаних істин. Якщо в перші роки занять він ще багато чому навчився і сам жадібно переймав все цікаве, що бачив у старших, більш досвідчених товаришів, то зараз багато чому можна повчитися вже у нього самого. Він не боїться труднощів. Вірніше, навпаки - він постійно шукає їх і створює сам: у тренуваннях, у поєдинках з металом, у житті. Хіба можна назвати легким життя людини, яка за свої 26 років стала дворазовим чемпіоном світу, триразовим чемпіоном Європи з силового троєборства, рекордсменом Європи з юніорів  IPF, ЗМС. Такі досягнення самі не приходять і даремно не даються. Таке взагалі ще нікому і ніколи не вдавалося в історії нашого білоцерківського спорту. Дворазовий чемпіон світу з пауерліфтингу в 2011 році змушений був піти з великого спорту через важку травму. Але травма руки спортсмена не зламала. Кілька місяців, подібно Термінатору, Олександр ходив із металевою пластиною в руці, після чого знову взявся за силовий спорт. І хоча професійно він уже не може займатися пауерліфтингом, але все одно намагається довести собі й іншим, що немає нічого неможливого для людини. Чого тільки вартий рекорд - Олександр протягнув на 20 метрів зв'язку з десяти мікроавтобусів загальною вагою в 37 тонн, встановивши рекорд України.

Сьогодні Олександр Шепель працює тренером, розробляє індивідуальні програми тренувань і харчування для всіх бажаючих, а також підтримує людей із обмеженими фізичними можливостями. Він засновник і керівник білоцерківського сучасного фітнес-центру «Атлант-спорт», який створений на основі унікальної концепції, яка об'єднала всі світові досягнення в області фітнесу під одним дахом. Олександр є прикладом того, що будь-які труднощі під силу тому, хто має надію.


 

Олександр Михайлович Хаджинов (Хільчук)

         Олександр Михайлович Хаджинов (Хільчук) народився 27 грудня 1983 року. У 2001 році закінчив Білоцерківську загальноосвітню школу № 22, потім – Європейський університет у місті Києві.

Під час Революції Гідності був активним учасником «Автомайдану», із часом –  активістом «Автодозору». До 2014 року Олександр Михайлович був приватним підприємцем, мав власний ресторанний бізнес, та Майдан усе змінив: спочатку Олександр допомагав учасникам мітингу, потім бійцям, залучивши власні кошти від проданого бізнесу. По-іншому вчинити не міг. Довгий час співпрацював із волонтерською організацією «Армія SOS». Як волонтер відвідав майже всі гарячі точки на сході нашої країни, багато часу співпрацював із розвідниками, у зоні проведення АТО розвідував нові шляхи й стежки для доставки вантажів, працював із безпілотними групами, допомагав аналізувати дані, жив на передовій по півтора місяці.

За небайдужість до долі народу та волонтерську діяльність отримав пам'ятну медаль від батальйону Національної гвардії імені Кульчицького.

Ще з юних літ Олександр мріяв стати морським піхотинцем, та травма легені, отримана в дитинстві, стала перешкодою до здійснення мрії. Довга реабілітація та бажання будувати й рятувати країну власними силами надали волонтеру можливість стати солдатом Бригади швидкого реагування Національної гвардії України, де й сьогодні він проходить службу.

 

 

 

 

 


 

Павленко Дмитро Петрович

       Павленко Дмитро Петрович народився 3 березня 1984 року. У Білоцерківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів  № 22 навчався з 1995 року по 1999 рік. Уже тоді в його характері почали формуватися справді чоловічі якості: відповідальність, чесність і принциповість. А ще Дмитро був дуже добрим і справедливим. Отримавши неповну середню освіту, став студентом ВПТУ № 9. Після закінчення працював на заводі. Пройшов строкову службу в лавах Збройних сил української армії.

Коли почалися військові дії на сході Батьківщини, Дмитро одним із перших був мобілізованим навесні 2014 року. У 2015 році, уже після демобілізації, він не зміг спокійно жити й спостерігати з екрану телевізора за тим, що ворожа навала продовжує паплюжити й руйнувати його країну, тому вирішив не стояти осторонь, а пов’язати своє життя з армією, підписавши контракт із ЗСУ. Після вишколу на полігоні Дмитра з побратимами відправили на схід. Проходив службу в селі Біла Гора Костянтинівського району  Донецької області.

19 травня 2016 року після бойового чергування на позиціях Дмитро повернувся в частину та проводив навчання для новоприбулих бійців. Воно й стало останнім у житті Павленка Дмитра. Граната розірвалася в його руках, ще троє військовослужбовців отримали поранення. Дмитрові було лише 32 роки, та серце його зупинилося назавжди.

22 травня 2016 року біля стели Небесної Сотні відбулося прощання зі старшим сержантом Білоцерківського окремого зенітно-ракетного полку Дмитром Петровичем Павленком.

В серпні Дмитру Павленку присвоєно звання Почесного громадянина Білої Церкви.

 


Яна та Наталка Клим

        Сьогодні Білоцерківській загальноосвітній школі I-III ступенів № 22 Білоцерківської міської ради лише 22 роки, та вона вже має свою історію, нам є ким гордитися, за кого вболівати, кого наслідувати майбутнім поколінням.

Учорашні випускники сьогодні стали тими, хто творить завтрашній день, хто вселяє надію на краще світле майбутнє. Вони творять, будують, розвивають і наполегливо йдуть уперед. Ми ж слідкуємо за долею кожного з них, захоплюючись кожним досягненням, кожною перемогою.

 Зачаровуємося співом групи «Ділайс» Яни та Наталки Клим – випускниць школи, чудових, талановитих дівчаток.

Група була створена 14 лютого 2009 року. Першою піснею стала «Відпусти», записана разом із репером Кексом. Наступна пісня «Спекотне літо», записана разом із Євгеном Фокіним, зробила групу відомою.

Наталка – старша сестра, «співала» ще з пелюшок і була рухливою, спритною дитиною. 5 років вона займалася естрадними танцями, захоплювалася гімнастикою. Уже в підлітковому віці закінчила музичну школу по класу фортепіано. Саме в цей час у житті ще не зовсім дорослої дівчинки з’явилося дуже доросле захоплення, яке в майбутньому вплинуло на вибір професії. Наталя, за порадою батьків, навчалася на філолога іспанської та англійської мов. Кілька років була на стажуванні в Іспанії, Великобританії. Повернувшись в Україну, дівчина зрозуміла, філологія – це не її і почала шукати себе в менеджменті. Отримала другу вищу освіту, закінчивши Європейський Університет.

Пройшов час і Наталя відчула, що скільки б вона не намагалася догодити батькові і бути зразковою донькою, її душа лежить до музики, і все, що потрібно для щастя, – це займатися улюбленою справою! Батьки поставилися з розумінням до рішення доньки і підтримали її й молодшу сестру всім серцем.

Молодша сестричка Яна завжди була енергійна, рішуча дівчинка, ще з дитячих років знала, як отримати бажане. Єдине, до чого мамі вдалося прищепити любов доньки-непосиди, це була гімнастика. 7 років майбутня співачка віддала цьому заняттю, чим зараз і пояснюється гнучкість і вміння рухатися на сцені. У підлітковому віці Яна серйозно захопилася музикою. Виховання дівчини не дозволяло їй навіть припустити, що цим видом діяльності можна заробити на життя, хоча їй цього дуже хотілося. Яна послухала батьків і стала студенткою Європейського Університету, факультет «серйозної професії» – юриспруденції. Дівчина вирішила отримати гарну освіту й при цьому побудувати кар'єру співачки.

У 2011 році у «Ділайс» вийшов дебютний альбом «Білі троянди». Учасниці не зупиняються на досягненому, кожного дня наполегливо працюючи, щоб порадувати шанувальників. 2016 року дует презентував нову пісню «Тільки ти і я».

За твердженням співачок, їх група не комерційний проект, створений продюсерами, а ідея, що з року в рік втілюється в життя, це насолода й задоволення, адже сестри займаються улюбленою справою.

Гаряча лінія
Захист прав дітей
Нова школа
Фонд "22 елемент"
Облік фондів
Пошук
Розклад дзвінків
Мова сайту
Выбрать язык / Choose language:
Russian
English
French
German
Japanese
Italian
Portuguese
Spanish
Danish
Chinese
Korean
Arabic
Czech
Estonian
Belarusian
Latvian
Greek
Finnish
Serbian
Bulgarian
Turkish
Наш час
Погода