Середа, 22.11.2017, 12:06
Ви увійшли як Гість | Група "Гости"Вітаю Вас Гість | RSS

Білоцерківська загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів № 22 Білоцерківської міської ради Київської області

Навігація
Календар
«  Листопад 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930
Телефон довіри
Посилання
Свята та події
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Нас відвідали
free counters
Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

Громадянська освіта

Громадянське виховання в змісті, формах і методах позаурочної роботи


Громадянські якості формуються в процесі безпосередньої участі учнів у навчально-виховних заходах, що здійснюються на уроках учителем, а в позаурочний час − вихователем, батьками, громадськістю. Такі заходи надзвичайно багатопланові, всеохоплюючі. Тому перша вимога до них − вони мають спиратися на знання, здобуті на уроках, і поглиблювати та ро-зширювати їх.
Друга вимога − заходи громадянського змісту повинні логічно продов-жувати урочну роботу, мати певну систему, враховувати принцип послідо-вності, наступності, вікові та індивідуальні особливості дітей, їхні інтереси та бажання.
Третя вимога − вони мають бути доступними, цікавими, емоційно на-сиченими, щоб у процесі їх проведення струмувала учнівська творчість, самостійна ініціатива, щоб кожен співпереживав за результати участі в ко-лективній справі і отримував від цього насолоду.
Виховні заходи громадянської наповненості можна класифікувати за різними параметрами та ознаками:
за метою − заходи на поглиблення знань учнів з історії української державності та громадянства, культури народу, його традицій; розвиток творчих здібностей та талантів учнів; формування вмінь та навичок збира-ти та описувати зразки народної творчості; освоєння технологій виготов-лення художніх виробів; виявлення рівня сформованості патріотичних та громадянських якостей тощо;
за формою − навчальні, ігрові, змагальні, художні, індивідуальні, гурт-кові, клубні тощо;
за методами − роз’яснювально-ілюстративні (бесіди, розповіді, пові-домлення, зустрічі, тематичні конференції тощо); дослідно-пошукові (екс-педиції, екскурсії, вивчення історичних джерел, опрацювання зібраних ма-теріалів тощо);
за місцем проведення − школа, громадські місця, на природі, в домаш-ніх умовах тощо.
Водночас їх можна умовно поділити на:
суспільно корисні − охорона пам’яток історії і культури, екологічні ру-хи, експедиції (в тому числі спільно з дорослими) „Моя земля − земля моїх батьків”, „Козацькими шляхами”, „Пам’ять втрачених сіл”, „Пантеон пам’яті”, „Репресоване краєзнавство”, патріотичні акції дитячих, юнацьких, молодіжних організацій „Пласт”, „Січ”, „Січове братство”, шкільні козацькі республіки тощо;
трудові − свята першої борозни, обжинок, приліт птахів, толоки, архе-ологічні розкопки, освоєння традиційних ремесел і народних промислів, шкільні кооперативи тощо;
пізнавально-розвивальні − вікторини, турніри, диспути, літературні студії, клуби народної творчості, конкурс „Обдарованість”, народні універ-ситети мистецтв, малі академії мистецтв, наукові товариства, музейно-етнографічна робота, екскурсії на різні теми тощо;
художньо-естетичні, розважальні − вечори поезії, пісні, танцю, свята рідної мови, фестивалі дитячої народної творчості, ярмарки народних про-мислів та ремесел;
військово-спортивні − спартакіади з різних видів спорту, змагання з козацьких єдиноборств, козацькі забави, естафети національних ігор, війсь-ково-спортивні ігри тощо.
У шкільній практиці часто використовуються розповіді, бесіди, резуль-тативність яких залежить від уміння цікаво подати інформацію. Теми для таких розповідей/бесід підказує саме життя. Вони можуть бути різноманіт-ні, але найбільш ефективними для формування громадськості є героїчні. Тому вихователю варто вдаватися до розповідей/бесід про видатних борців за незалежність України (П. Сагайдачного, Б. Хмельницького, І. Виговсько-го, І. Мазепу, П. Полуботка, П. Калнишевського, С. Петлюру, С. Бандеру та ін.), народних героїв (С. Наливайка, І. Богуна, І. Сірка, М. Залізняка, О. До-вбуша), наводити приклади самовідданого служіння Україні, яких немає в шкільних підручниках. Особливу увагу і гордість викликають у школярів розповіді про подвижницьку діяльність жіноцтва − Настю Лісовські, Гальш-ку Гулевичівну, Марусю Богуславку, Марусю Чурай, Лесю Українку, Со-фію Русову, Олену Телігу та ін.
Значний вплив на учнів справляють розповіді про дисидентів − борців за національну ідею, життя яких є прикладом громадянського служіння Ук-раїні. Такі розповіді потрібно вести ненав’язливо, але переконливо, емоцій-но, так, щоб зміст їх внутрішньо сприймався учнями, викликав у них самос-тійні роздуми та емоційні переживання.
Звичайно, враження дітей посилюються, коли вони зустрічаються із ге-роями розповіді чи бесіди. Це можуть бути відомі люди, письменники, митці, народні умільці, кобзарі, які тут же продемонструють своє мистецтво. А ще краще, якщо учні самі прийдуть на зустріч з ними в їхні майстерні, на ви-ставки робіт, на робоче місце майстра чи умільця. Щоб такі зустрічі мали виховний характер і надовго залишилися в пам’яті, до них потрібно готува-тися як вихователю, так і самому майстру, а також дітям.
Те ж саме стосується екскурсій до музеїв. У багатьох школах створені прекрасні історико-краєзнавчі кімнати, музей, в яких проводиться значна робота громадянського змісту: відбуваються уроки, працюють клуби, гурт-ки тощо. Тут зібрані знаряддя праці, макети споруд, предмети побуту, інші експонати матеріальної і духовної культури, знайомство з якими має не лише пізнавальне, а й виховне значення. Але діти не повинні залишатися пасивними спостерігачами. Розповідь вихователя чи екскурсовода повинна захопити їх, розвинути здібності до того чи іншого виду народного мистец-тва, формувати палке бажання продовжувати й творити матеріальну та духовну культуру українського народу.
Значну роль у формуванні громадянської позиції учнів відіграють дис-кусії, як спонтанні, викликані певними суспільними подіями, виступами де-путатів різних рівнів, повідомленнями преси тощо, так і спеціально органі-зовані. Підготовка дискусії передбачає визначення теми, формулювання питань, які будуть предметом обговорення, робота учнів із літературою з метою підготовки власних позицій щодо предмета обговорення.
Результативною є історико-етнографічна пошукова діяльність: ви-вчення історії рідного села, міста чи вулиці, топоніміки місцевості, дослі-дження, опублікування історичних документів, опис пам’яток та поховань, збирання предметів побуту, записування традицій, звичаїв, пісень, легенд, інших видів народної творчості, догляд за пам’ятками, могилами, оформ-лення зібраних матеріалів, їх науковий аналіз, написання авторефератів, наукових доповідей, історико-краєзнавча просвіта серед місцевого насе-лення тощо. Така робота проводиться насамперед під час археологічних розкопок, екскурсій по рідному краї, експедицій, різних акцій.
Вихователю слід наголосити, що збирання народних скарбів − дуже серйозна й вельми корисна справа. Свого часу нею займалися Т. Шевченко, О. Маркевич, М. Костомаров, П. Чубинський, Олена Пілка, Леся Українка, Д. Драгоманов, М. Лисенко, В. Гнатюк та багато інших видатних людей. На основі програм-запитальників вихователь рекомендує учням конкретні теми та обговорює з школярами методи і засоби їх дослідження.
Крім пошукової роботи на шкільному рівні, учні беруть активну участь і у всеукраїнських заходах. Це − рухи „Моя земля − земля моїх батьків”, „Козацькими стежками”, акції, пов’язані із голодоморами 1932-1933 та 1947 років, репресіями та інші. Щороку до них додаються нові акції. Так, рух „Пам’ять втрачених сіл”, започаткований Всеукраїнською спілкою краєзнавців, Селянською спілкою України та газетою „Сільські вісті”, пе-редбачає створення реєстру й історичного опису населених пунктів, які пе-рестали існувати внаслідок знищення їх війнами, голодоморами чи так зва-ною безперспективністю, створення промислових зон і штучних водоймищ, Чорнобильської катастрофи тощо.
На формування громадянських якостей особливо впливає участь шко-лярів у козацькому русі, що набуває дедалі глибшого й масового характе-ру. Він має ідейно-наукову й організаційно-практичну основу, що вираже-но в концепції „Українська козацька педагогіка”, в якій обґрунтовано шля-хи прилучення учнів до джерел козацької духовності, відродження тради-цій, звичаїв і обрядів наших предків.
У багатьох школах створені своєрідні козацькі республіки зі своїм ста-тутом, програмами навчання, виховання та проведення громадсько корис-них справ. Організація внутрішньо шкільного життя, посвячення наймен-ших школяриків у козачата, прийом учнів до козацьких гуртків, секцій та товариств, проведення різноманітних акцій, операцій, трудових десантів, фестивалів, спортивних змагань тощо відбувається з дотриманням козаць-ких звичаїв та обрядів.
Форми позаурочної роботи
з національно-патріотичного
виховання
    Уроки Пам’яті.
    Уроки Скорботи.
    Уроки народознавства.
    Клуби, секції.
    Театри драматизації народних творів.
    Гуртки народознавства.
    Гуртки художньої самодіяльності.
    Гурток „Бабусина аптека”.
    Малі академії народних мистецтв.
    Дискусійні клуби.
    Політичні інформації.
    Фольклорні ансамблі.
    Кімната родоводу.
    Виставки стінної преси.
    Народні ігри.
    Походи місцями бойової слави.
    Творчі об’єднання.
    Учнівські пошукові товариства.
    Експедиції рідним краєм, Україною.
    Науково-практичні конференції.
    Екскурсії.
    Конкурси.
    Народні та релігійні свята.
 


Анкети "Громадянська освіта"

Гаряча лінія
Захист прав дітей
Нова школа
Фонд "22 елемент"
Облік фондів
Пошук
Розклад дзвінків
Мова сайту
Выбрать язык / Choose language:
Russian
English
French
German
Japanese
Italian
Portuguese
Spanish
Danish
Chinese
Korean
Arabic
Czech
Estonian
Belarusian
Latvian
Greek
Finnish
Serbian
Bulgarian
Turkish
Наш час
Погода