Середа, 21.11.2018, 12:33
Ви увійшли як Гість | Група "Гости"Вітаю Вас Гість | RSS

Білоцерківська загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів № 22 Білоцерківської міської ради Київської області

Навігація
Календар
«  Листопад 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Телефон довіри
Посилання
Свята та події
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Нас відвідали
free counters
Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

Безпечний Інтернет

ВАША ДИТИНА В ІНТЕРНЕТІ

Ми запитали в психолога, як встановити ефективні сімейні правила користування інтернетом.
Що поганого може трапитися

«Google знає все!» — можна почути частенько. І ця пошукова система справді дозволяє знайти максимум інформації. Але не завжди корисної та безпечної.

Порнографія, інструкції з виготовлення вибухівки чи придбання наркотиків, контакти й форуми по-екстремістськи налаштованих молодіжних течій та багато іншого… Все це теж видає пошук — зокрема й на запит дітей.

Соцмережа «ВКонтакте» — потік інформації, який далеко не завжди якісно фільтрується модераторами. Тут є піратські відео та аудіо, жорстокі сцени на кшталт відрізання голови заручнику в Чечні крупним планом, детальні інструкції щодо того, як зварити наркотик із маку і як його колоти, з яких безпечних ліків можна отримати наркоту і сто способів покінчити життя самогубством у молодому віці.

А ще: навіть цілком невинний візит на сайт із рефератами вразить яскравими порнобанерами.

А спілкування на спеціалізованих форумах цілком може стати способом вербування дитини в секту чи сумнівну субкультуру з депресивним поглядом на життя.

В соцмережах і в чатах дитина може почати спілкуватись зі збоченцями, екстремістами чи іншими неадекватами. А ще вона може начебто спілкуватися з однокласниками й знайомими, а потім виявиться, що над з неї сміються і знущаються в мережі — так званий кібербулінг.

Ведення блогу чи онлайн-щоденника може оприлюднити подробиці про вашу родину й дитину, які можуть або загрожувати репутації чи стосункам зі знайомими, або ж стати корисною інформацією для злодіїв та шахраїв.

Заборонити варто довіряти

Здається, що вберегти дитину від усіх цих загроз можна, лише відрізавши доступ до інтернету взагалі. Та й більшість батьків переконана, що сучасні діти орієнтуються в технологіях краще, ніж вони, і обійдуть будь-які технологічні заборони.

Психологи радять: "Батьки завжди мають пам’ятати, що будь-яка заборона без пояснень є для дитини закликом до дії. Це стосується всього: алкоголю, цигарок, інтернету. Інтернет тепер став частиною життя кожної людини, починаючи з дитячого віку. Ставити заборони чи ні —  кожен у своїй сім’ї має вирішувати індивідуально. Все залежить від ступеня довіри до дитини. Для початку батькам слід спостерігати, на які сайти заходить дитина. Це обов’язково. Постійно. Завжди. І навіть якщо ваш синочок (донька) користується інтернетом тільки з розвивальною метою — повірте, цікавості дитини немає меж, тому контролюйте дітей систематично. І задля їхньої безпеки, і задля заспокоєння власних нервів".

Особливу увагу психолог радить звернути на користування дітей соцмережами. Причому її позиція досить радикальна та однозначна: «Ідеальний варіант, коли ви маєте пароль до сторінки в соцмережах своєї дитини. І ніякі “дитина має право на власну частину свого життя” вас не мають стримувати. Тому що це дитина, а отже вона не здатна ще повноцінно і свідомо контролювати своє життя. Тим більше зараз набирає обертів кібербулінг (цькування дітей їхніми однолітками в соцмережах). Це може створити серйозні порушення в психіці дитини. Слідкуйте, з яким настроєм дитина відходить від комп’ютера: якщо вона пригнічена чи схвильована, обов’язково ненав’язливо розпитайте, в чому справа. Якщо відповідь “усе нормально” не підкріплена таким же зовнішнім виглядом — наполягайте на своєму: розпитуйте, даючи запитання різного характеру (щоб “розговорити” дитину)».

Психолог переконана, що замість забороняти користуватись інтернетом слід навчити дітей правильно використовувати його ресурси для розвитку.

Проблема №2: «живемо» в інтернеті

Мати семирічного Дениса   каже, що поки що проблема контролю над змістом для них неактуальна. Однак актуальна проблема контролю над часом. Денис  із чотирьох років опанував смартфон та планшет і зараз дуже багато свого часу проводить, граючи в різні ігри та переглядаючи ролики на Ютубі. Аналогічна проблема й у мами п'ятирічної Віти.

Це ще одна сторона використання дітьми інтернету. Дуже зручно зайняти час дитини, давши їй телефон з іграми чи ввімкнувши відео на Ютубі. Однак це призводить до трьох проблем:

дитина починає потребувати грошей для ігор — платні додатки, апгрейди героїв ігор, проходження рівнів тощо. Якщо не обмежити доступу до кредитної картки, яка часто підв’язана на смартфонах до додатків, або не обмежити взагалі функції використання платних послуг, може постраждати гаманець батьків;
дитина проводить шалену кількість часу в гаджетах, псує собі поставу, зір, ігнорує фізичну активність, стає віртуально залежною, фізично слабкою, хворобливою;
дитина звикає до віртуального життя. Їй легше писати й жити в онлайні, аніж спілкуватися наживо, ходити в походи, гуляти. Батькам іноді це зручно, бо це дешевше й менш клопітно, але загрожує формуванням не готової до реального життя, несоціалізованої дитини.
Психологи радять вирішувати цю проблему без шантажу, скандалів і технічних обмежень, кажучи, що довіра та порозуміння — головне в родині. І якщо пояснити, чому не варто заходити на такі сайти і сидіти в мережі шість годин поспіль — ефект буде кращим, аніж примусово вимикати комп’ютер чи щоразу сваритися з цього приводу.

Що робити?

Психолог радить встановити так звані внутрішньосімейні правила користування інтернетом, які мають включати:

домовленість щодо точної кількості часу, проведеного в інтернеті;
заборона користуванням мережею до виконання домашнього завдання чи певних обов’язків;
домовленість про те, що дитина не буде користуватися гаджетом під час їжі, або перед сном;
заборона на відвідини «дорослих сайтів» чи матеріалів подібного характеру і т. д. Цей аспект потребує від батьків надзвичайної толерантності й дипломатії, адже пояснити дитині, що порно, наркотики та жорстокість — це погано, і при тому не спровокувати сплеску цікавості до «забороненого плоду» дуже важко. Тож тут універсального рецепту немає — кожен із батьків має шукати свій індивідуальний варіант, як подати це дитині;
щоб будь-яке правило діяло ефективно, потрібно, по-перше, аби людина сама брала участь у його розробці, по-друге, щоб були від початку зафіксовані «санкції» за порушення цих правил — цей механізм повинен працювати й у випадку інтернет-безпеки. Ці «заборони-правила» не тільки допоможуть захистити дитину від шкідливого контенту, а й привчать до елементарної відповідальності. Деякі фахівці радять робити подібні правила загальними для використання. Наприклад, щоб дитина мала право зробити зауваження батькові, якщо він за обідом переглядає свій фейсбук зі смартфона;
навчіть дитину критично осмислювати отриману інформацію. Обговоріть разом різні сайти: хто володіє цим сайтом, навіщо сайт існує (може, хоче нам щось продати чи змусити у щось повірити?), на які джерела він посилається, хто є автором матеріалу? З дітьми старшого віку можна обговорювати наповнення сайтів більш детально;
поговоріть і про те, хто зможе прочитати сторінку в соцмережах чи блог вашої дитини. Зазвичай такі розмови ведуть до більш вдумливого викладення інформації про себе і свою родину в мережу;
щоб дитина вас чула — маєте розмовляти однією мовою. Якщо ви не в курсі сучасних технологій та молодіжних трендів — можете не бути авторитетом в очах дитини. Тож є два варіанти — або самі «технологізуйтесь», або просіть дитину про допомогу. Якщо вона допоможе розібратися, зареєструватися в соцмережі — це створить атмосферу довіри та взаєморозуміння, і потім буде легше спілкуватися про небезпеки та загрози інтернет-існування;
правила можуть змінюватися залежно від віку та досягнень дитини. Наприклад, першокласнику не більше півгодини на день у мережі та години у вихідні, п’ятикласнику ж є сенс дозволити провести принаймні вдвічі більше часу в інтернеті.                                       (за матеріалами http://osvita.mediasapiens.ua)

 

 

14 інструментів батьківського контролю в онлайні: додатки, браузери, програми

 

Спілкування й довіра в родині, очевидно, є найкращим способом захистити дитину від шкідливого контенту. Однак, окрім того, є ще й технічні засоби батьківського контролю - загальна назва додатків, програм і технологічних опцій, убудованих у браузери та операційні системи для обмеження контенту й часу користування інтернетом. Переважна більшість безплатна взагалі або протягом певного тестового періоду. Такі додатки існують окремо або в межах браузерів.

Контроль, убудований у браузери

Почнімо з браузера Google Chrome, який, зокрема, пропонує розширення Adult Blocker, – веб-фільтр, який обмежує доступ дітей і підлітків до певних сайтів. Плагін аналізує контент сайтів на наявність небажаних слів і словосполучень і відповідно блокує їх. Однак навіть якщо плагін вирішить заблокувати сайт після аналізу, а ваше рішення буде іншим, то можна додати ресурс у білий список. Водночас існують і чорні списки, які можна формувати вручну (це можуть бути, для прикладу, соцмережі, якщо ви хочете не допускати дитину до спілкування в них). Adult Blocker захищено паролем, і його значок можна приховати з панелі. Тож це дає змогу приховати від дитини сам факт установлення цього розширення й не дозволяє їй зайти в налаштування та вимкнути плагін.

Аналогічний плагін із тією самою назвою можна встановити і в Mozilla Firefox. Однак цей браузер пропонує й свої, специфічні рішення. Найкращими є два: Glubble for Families та ProCon Latte. Перший цілком безплатний, другий безплатний, але якщо він вам дуже сподобається і ви захочете фінансово допомогти авторові ідеї, то таку можливість відкрито та анонсовано.

Glubble for Families дає змогу штучно створити безпечний інтернет-світ, за межі якого випускати дитину ви поки що не хочете. Glubble дозволяє створити приватну сімейну сторінку, де можна контролювати й підтримувати діяльність ваших дітей в інтернеті. Glubble надає ігри, чат, безпечний серфінг і службу Family Photo Timeline для завантаження, зберігання та обміну фотографіями в інтернеті.

ProCon Latte за своєю дією протилежний: він відкриває весь інтернет, за винятком ваших чорних списків. На відміну від Adult Blocker, він не додає автоматично сайти в список, це треба робити вручну. Лише фільтрує сторінки, використовуючи список недоречних слів та замінює їх зірочками (***). І цей плагін також має захист-пароль, аби дитина не зняла його в налаштуваннях.

Для браузера Opera радять використовувати все той же Adult Blocker, хоча багато користувачів у своїх відгуках стверджують, що цей браузер найгірше працює в аспекті батьківського контролю й пропускає немало проблемних ресурсів.

Програми для інтернет-контролю

Окремо від браузерів існують й інші програми для батьківського контролю.

ChildWebGuardianPro – безкоштовний інтернет-фільтр, який має багато функцій, ідеться про фільтрування змісту, блокування порно, заборону сайтів і загалом доступ до інтернету за графіком, журнал відвідин сайтів, чорні та білі списки. Програма продуктивна в контролі часу. Вона автоматично підраховує час, проведений за комп’ютером, і вимикає його по завершенні ліміту. Розклад можна сформувати самим, наприклад, «можна лише після 16-ї», «можна не більше як 15 годин на тиждень», «можна не більше як годину за раз, із перервою на дві години», «можна у вихідні з 11-ї до 20-ї, але не більше як п’ять годин на день». Якщо дітей кілька, то для кожного є змога робити профіль зі своїми обмеженнями.

Teentor - вітчизняний програмний продукт.  Пропонує функції контролю за часом, який проводить дитина за комп’ютером, віддалений контроль за її діяльністю (зокрема, скриншоти екрана та перелік ресурсів, які відвідувала дитина), перехоплення листування. Програма платна, від 39 до 119 грн на місяць. Ціна залежить від кількості користувачів, за якими треба стежити, і частоти звітування за діяльністю користувача.

 KidsControl 1.6 дає змогу обмежити доступ до певних ресурсів за категоріями: сайти з дорослим умістом, онлайн-ігри, форуми тощо. Є опція встановлення контролю на доступ до мережі по днях та годинах. Окрім цього, програма щодня звітує про відвідані сайти, контролює час перебування на конкретному ресурсі, контролює також обсяг трафіка. Є змога зробити кілька профілів на гаджеті та встановити контроль за кількома членами родини (наприклад, різновікові діти. Є безплатна тестова версія й платна ліцензована.

TimeBoss – програма з акцентом на контроль часу, проведеним за комп’ютером, хоча є опція обмеження доступу до певних папок та файлів на комп’ютері. Та регулювання перебування перед екраном – основна функція. Дає змогу обмежувати час відвідування конкретного ресурсу, наприклад соцмережі ВКонтакті. Доступна в безкоштовній тестовій і платній ліцензованій версії. Одна ліцензія дає змогу контролювати три комп’ютери. Зручна тим, що є можливість її встановити так, аби дитина й не підозрювала про факт існування цієї програми, вона є доступною до редагування лише «Босу»-адміну.

КіберМама допомагає створити графік роботи дитини за комп’ютером та в мережі, включно з обмеженнями щодо доступу до певних ресурсів. Є пробна безкоштовна версія, платну купити поки що неможливо, оскільки першу версію вже не продають, а друга ще в процесі тестування.

Контроль, убудований в операційну систему

У Windows 10 у налаштуваннях системи батьки можуть створювати обліковий запис дитини та керувати ним із будь-якого пристрою просто в інтернеті (забороняти певні сайти, ігри, програми), можуть дивитися історію веб-перегляду дитини, установлювати таймер роботи за комп’ютером (у певних межах уранці та ввечері або загальний ліміт на добу). «У разі потреби дитина може попросити в батьків додатковий час, надіславши автоматичний запит на електронну пошту, - пояснює Іван Іванов, керівник Центру нової освіти, учитель-експерт Microsoft. -  Батьки продовжують час або відхиляють запит просто з електронного листа. Якщо дитині дозволяють скачувати платні програми або ігри з магазину Windows, то можна закинути на рахунок дитини певні кошти й бути спокійним, що більше за цю суму вона не витратить. До речі, програми та ігри, які не відповідають вікові дитини, у магазині не відображатимуться. Усе це аналогічно працює й на смартфонах із Windows 10 Mobile. До того ж можна буде відстежувати місцеперебування дитини».

Однак Іван Іванов наголошує на тому, що, хоча можливостей багато, використовувати їх насильно не варто: краще знайти спільну мову й разом із дитиною узгодити необхідність тих чи інших обмежень. Адже сучасні діти неймовірно прогресивні та за бажання можуть або обійти батьківський контроль, або скористатись іншим гаджетом, де ці функції не ввімкнено.

Безпечні пошуковики

Компанія Google нещодавно запустила пошуковик для дітей Kiddle. У цій пошуковій системі відфільтровано пошукову видачу за умовчанням. Це означає, що під час пошуку діти отримуватимуть посилання тільки на ті сайти, які дібрали редактори пошукової системи. На них гарантовано не буде контенту, неприпустимого для дітей. А якщо дитина введе непристойне слово в пошуковому запиті, пошуковик одразу видасть помилку.

Іще одна пошукова система, створена для дітей, – проект Safe Search Kids. Він використовує алгоритми Google для пошуку та обмежує видачу посилань на сайти, неприпустимих для дітей. Суть дії дуже проста: на базі функції безпечного пошуку в Google розробники зробили ще безпечнішим пошук, видаливши ще низку слів та фраз із переліку дозволених. Автори системи анонсують, що вона є оптимальним рішенням для використання на шкільних комп’ютерах.

Іще один спосіб батьківського контролю – використання спеціальних браузерів для дітей, зокрема для смартфонів і планшетів. Для Android-пристроїв можна скористатися «Дитячим браузером», для Apple-гаджетів – браузером Safe Browser for Education with Parental Controls and Porn Blocking.

Результати дослідження

Американський Інститут сімейної безпеки в інтернеті (FOSI) здійснив дослідження стосовно необхідності батьківського контролю над поведінкою дитини в інтернеті. Результати свідчать: 78% батьків уважає, що інформація з мережі корисна для їхньої дитини, позитивно впливає на її майбутнє, кар'єру та життєві навички. Але водночас вони стурбовані потенційною загрозою від мережі особистій безпеці й недоторканності приватного життя їхньої дитини.

Цікаво, що тільки 36% батьків заявили про те, що їхні засоби батьківського контролю полягають у встановленні побутових правил використання комп’ютера чи іншого пристрою для доступу в інтернет або що все базується на довірі до дитини. Ще 37% батьків зазначили, що використовують відмінні від батьківського контролю обмеження, наприклад, товаришують зі своїми дітьми в соцмережах, вимикають у додатках функцію купівлі послуг чи товарів. Окрім того, 87% батьків сказали, що правила використання інтернету їхньою дитиною вони контролюють достатньо жорстко через установлення обмежень на ноутбуці чи смартфоні: які сайти можуть відвідувати діти (79%), які акаунти можуть мати (77%) і що вони можуть розміщувати в інтернеті (75%).

Дослідження не виявило чіткої тенденції в батьківській думці: позиції розділилися в багатьох аспектах. 26% батьків стверджують, що користь від соціальних медіа переважає шкоду, тоді як 47% певні, що шкода перевищує вигоду; 27% батьків вважають, що шкідливість інтернету й користь приблизно однакові.

У середньому, як довело дослідження, американські батьки купують смартфон дитині у 10-12 років, а орієнтовно у 12 років дозволяють їй реєструватися в соцмережах.

Дослідження довело ще й те, що батьківський контроль над інтернет-поведінкою дитини може стати покаранням або мотивуванням до чемної поведінки. Троє із чотирьох батьків (75%) забрали в дитини інтернет чи обмежили до нього доступ або до соцмереж як покарання за неналежну для онлайн та офлайн поведінку або дозволяли за гарну поведінку більше часу провести в мережі чи щось придбати онлайн.

Цікавим є такий нюанс: іноді батьківський контроль є незайвим не через турботу про дитину, а з огляду на бажання батьків приховати щось про себе, що може стати відомим дитині унаслідок вільного пошуку даних про батьків у мережі. Серед батьків, які мають обліковий запис у соцмережах, кожен п'ятий (19%) визнає, що розміщував у мережі щось таке про свою дитину, через що йому може бути ніяково в майбутньому, коли вона побачить це в мережі. А 10% батьків визнають, що їхня дитина таки просила їх видалити фото чи відео, яке розмістили вони в інтернеті раніше.

Гаряча лінія
Захист прав дітей
Нова школа
Фонд "22 елемент"
Облік фондів
Пошук
Розклад дзвінків
Мова сайту
Выбрать язык / Choose language:
Russian
English
French
German
Japanese
Italian
Portuguese
Spanish
Danish
Chinese
Korean
Arabic
Czech
Estonian
Belarusian
Latvian
Greek
Finnish
Serbian
Bulgarian
Turkish
Наш час
Погода